Договір Довічного Утримання Курсова Робота

      Комментарии к записи Договір Довічного Утримання Курсова Робота отключены

Договір Довічного Утримання Курсова Робота.rar
Закачек 1467
Средняя скорость 6955 Kb/s

Договір Довічного Утримання Курсова Робота

(назва навчальної дисципліни)

Студента (ки) ___ курсу, групи ____

напряму підготовки (спеціальності)

(прізвище та ініціали студента (ки))

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала: ______________

Університетська шкала: ___________

Оцінка ECTS: _______________

Члени комісії: _________ _____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

(підпис (прізвище та ініціали)

(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Івано-Франківськ — 20__ рік

Розділ 1. Підстави припинення договору довічного утримання (догляду). 4.

1.1. Підстави припинення цивільно-правового договору………….4.

Класифікація підстав припинення договору довічного утримання

(догляду). 6. Розділ 2. Посвідчення договору довічного утримання (догляду). 11.

Розділ 3. Правові наслідки припинення договору довічного утримання

Список використаних джерел………………………………………………….28.

Актуальність теми дослідження. Договір довічного утримання (догляду) має досить важливе значення у практичному житті. Здійснення цього правочину дозволяє, з одного боку, матеріально забезпечити існування відчужувача, а з іншого, – надає кращу можливість набувачу отримати у власність нерухоме чи цінне рухоме майно. Аналіз судової практики показує, що останнім часом збільшилась кількість спорів, пов’язаних з виконанням договору довічного утримання та його розірванням.

Об’єктом дослідження є договір довічного утримання, особливості форми договору, його припинення та розірвання.

Предметом дослідження є законодавство, що регулює інститут довічного утримання, праці науковців щодо даної теми, судова практика по справах щодо припинення та розірвання договору довічного утримання, зокрема, договір довічного утримання з його змістом та притаманними лише йому рисами.

Мета даної роботи полягає у характеристиці юридичної природи договору довічного утримання (догляду) та його елементів (предмет, форму, строк), розгляді питання про припинення правовідносин по довічному утриманні (догляду), обґрунтуванні необхідності вдосконалення інституту довічного утримання (догляду).

Праці таких авторів як В. Маслова, Г. Амфітеатрова, М. Бару, О.В. Дзери, Д.В. Бобрової, А.С. Довгерт, М.І. Панченко, І.А. Безклубого є теоретичною базою даного дослідження.

Нормативною базою, що регулює поняття та правові наслідки посвідчення договорів довічного утримання (догляду) є: Цивільний кодекс України, Закон України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5 (далі-Інструкція).

Договір довічного утримання (догляду) займає досить важливе значення у практичному житті. Здійснення цієї угоди, дозволяє з одного боку — матеріально забезпечити існування відчужувача, а з іншого — надає кращу можливість набувачу отримати у власність нерухоме або цінне рухоме майно. Аналіз судової практики показує, що останнім часом збільшилася кількість спорів пов’язаних з виконанням договору довічного утримання. Для вирішення даної проблеми необхідно детально вивчити юридичну природу і сутність цього інституту. p align=»justify»> Теоретичну базу дослідження, основу, на якій сформульовані висновки та пропозиції викладені в дисертації, склали роботи відомих українських вчених-цивілістів: Бару М.І., Маслова В.Ф., Ландкофа С.М., Гордона М.В., Підопригори О.А., Саніахметовоі Н.А., Луця В.В., Дзера І.О., Косміна Ю., Жигалкін І., Мічуріна Є.О., а також роботи зарубіжних (перш всього, російських) авторів: Амфітеатрова Г.Н., Брауде І.Л., Рясенцева В.А., Десяткова В.М., Яковлевої В.Ф., Тархова В.А., Іоффе О.С., Єрошенка А . А., Кабалкин А.Ю., Меерзон С., Коняєва Н., Круглова В., Білогірської Є.М., Маркової З.В., Лаасік Є.Я., Кулагин Є.В., Клейна Н.І ., Брагінський М.І. При написанні курсової роботи була проаналізована також інша численна вітчизняна і зарубіжна монографічна література та періодичні видання, які так чи інакше стосуються предмету дослідження. p align=»justify»> Слід зазначити, що більша частина робіт, в яких досліджуються проблеми інституту довічного утримання (догляду) були опубліковані до прийняття нині чинного Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим деякі з викладених у них теоретичних положень вже застаріли і в певній мірі втратили свою актуальність.

Крім цього, численна література не вичерпує весь зміст даної проблеми. До того ж, багато проблемних питань інституту довічного утримання (догляду), незважаючи на всю їх значимість, не отримали в юридичній літературі достатньо повного і цілісного розгляду. У цьому зв’язку виникає необхідність у цілісному дослідженні багатогранної сукупності питань, пов’язаних з правовідносинами по довічного утримання (догляду). p align=»justify»> Об’єктом даної курсової роботи є суспільні відносини, що складаються у сфері договору довічного утримання.

А предметом є сам договір довічного утримання.

Метою курсової роботи є уточнення, конкретизація, розкриття, визначення, встановлення, уточнення, виявлення договору довічного утримання.

1. Загальні положення про договір

.1 Поняття та характеристика

Поняття договору довічного утримання розкрито у статті 744 ЦК України. Згідно з цією статтею, за договором довічного утримання одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок У нау.

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

З ДИСЦИПЛІНИ «ЦИВІЛЬНЕ ТА СІМЕЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ (ОСОБЛИВА ЧАСТИНА)»

ТЕМА:ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ЗАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРУ

студентки 3 курсу юридичного факультету ЗНУ заочної форми навчання

Волик Яни Миколаївни

Самойленко Георгій Валерійович

старший викладач кафедри цивільного права

кандидат юридичних наук

1. Становлення інституту довічного утримання . 5-11

2. Поняття і характеристика договору довічного утримання . 12-21

3. Зміст договору довічного утримання:

а) майно, що може бути об’єктом договору довічного утримання; . 22-25

б) строк чинності договору довічного утримання; . 26-27

в) права і обов’язки сторін . 28-31

г) підстави і порядок розірвання, припинення договору довічного

4. Інститут довічного утримання в законодавстві країн СНД . 36-42

Перелік посилань . 45-46

Список використаної літератури . 47-48

В останній час в нашому житті все частіше почало з’являтись в обіході таке поняття як інститут довічного утримання. Ми часто чуємо про нього по телебаченню, радіо, зустрічаємо в газетах, журналах, а також в юридичній літературі. Але що це таке ?

Інститут довічного утримання українським законодавством виражається як договір, де одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач майна зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

В якості сторін договору довічного утримання є будь-який суб’єкт цивільних правовідносин. Для цього норми матеріального права мають визначити правовідносини сторін, а також передбачити всі можливі випадки змін у правовідносинах.

Насамперед необхідно виходити з основної мети такої угоди. Основною метою держави, яка визначила можливість укладати договори довічного утримання, є надання особам, які за станом здоров’я або внаслідок віку не можуть себе обслуговувати і потребують постійного стороннього догляду, здійснити цю можливість за рахунок власного нерухомого майна. При цьому особливих вимог до осіб, які беруть на себе обов’язок щодо надання допомоги, законодавством не висувається, і це зрозуміло, оскільки умови догляду за хворою особою можуть виражатися не лише грошовим утриманням. Тому таку угоду можуть укладати й забезпечені громадяни, ті, які мають власні грошові кошти на своє утримання – значну за розміром пенсію, але за станом здоров’я не можуть себе обслуговувати, тому допомога їм може полягати у догляді за ними, в утримані будинку, приготуванні їжі та у певній періодичності годування хворої особи, прогулянок у супроводі іншої особи. Але при цьому слід зауважити, що така особа може не сплачувати певну чітко виражену суму на утримання іншої особи. В цьому випадку особа, яка надає таку допомогу, має лише витрачати власний час, а не грошові кошти.

Аналізуючи правові аспекти договору довічного утримання, то не можливо не згадати важливих за своєю змістовною глибиною та переважному значенню наукові праці в сфері становлення інституту довічного утримання, які розроблялись цілою плеядою видатних вчених. Серед них, насамперед, треба виділити роботи В. Маслова, Г. Амфітеатрова, М. Бару, О.В. Дзери, Д.В. Бобрової, А.С. Довгерт, М.І. Панченко, І.А. Безклубого та інших.

Праці цих авторів являються теоретичною базою даного дослідження.

З набранням чинності нового ЦК України, він передбачає суттєві зміни порівняно з попереднім кодексом, який вже застарів і мав низку недоліків при регулюванні інституту довічного утримання і тому у вітчизняній науці та практиці в останній час все більше уваги приділяли цим недолікам.

Тому дана проблема потребувала всебічного вивчення з урахуванням практики застосування нового законодавства, тобто нового Цивільного кодексу України, а також з урахуванням того, що більшість аспектів все ще не отримали належного законодавчого врегулювання.

Метою даної роботи являються дослідження законодавства регулюючого інститут довічного утримання, вивчення природи, характеристики стадій аналізу процедур, які застосовуються в даному інституті. Для реалізації цієї мети необхідно детально вивчити нормативну базу, учбову літературу, публікації в періодичних виданнях, матеріали судової практики. Основними методами, за допомогою яких буде розкрита тема роботи являються: дедуктивний, індуктивний, описовий і метод порівняльного аналізу.

Обєктом дослідженняданої курсової роботи являється договір довічного утримання в загальному розумінні, а предметом — договір довічного утримання з його змістом та притаманними лише йому рисами.

Курсова робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, переліку посилань та списку використаної літератури.

1. Становлення інституту довічного утримання.

Цивільний кодекс УРСР 1922 року не згадує інституту довічного утримання. Проте нотаріальна Інструкція УРСР від 17 листопада 1928 року у статті 120 дозволяла у договір дарування вміщувати пункт про обов’язок особи, яка одержала дар, утримувати дарувальника або третіх осіб до смерті та забезпечувати дане зобов’язання, капіталізуючи накладення арешту на майно [1, 156]. Це була перша згадка про інститут довічного утримання у нашому законодавстві. Але 01 серпня 1940 року директивним Листом НКЮ УРСР названа стаття змінена. Цим документом було прямо заборонено вносити в договір дарування пункти про зобов’язання утримувати дарувальника чи третіх осіб, проте вказане не означало, що не можна укладати договір довічного утримання взагалі; просто дану умову заборонялось включати у договір дарування. Незважаючи на це, зазначені договори часто зустрічалися в практиці як до 1928 року, так і після 1940 року.

Поява у той час у практиці подібних договорів не пройшла непомітно у науці. Починаючи з 1945 року, з’являються перші статті та наукові праці, присвячені договору довічного утримання. Серед них, насамперед, треба виділити роботи В. Рясенцева, Г. Амфітеатрова, М. Бару, В. Маслова та інших вчених.

Аналізуючи тогочасну практику, М. Бару в праці «Договірне зобов’язання про утримання» виділяв три різновиди договору довічного утримання. По-перше, це договори приймачества. За ними сільськогосподарські двори, у яких залишались лише непрацездатні члени, укладали договори зі сторонніми особами, згідно з котрими члени двору передавали останнім садибу і все майно, а сторонні особи зобов’язувались утримувати їх до смерті. Земельно-судові органи визнавали подібні договори тільки за формальними ознаками недійсними (не було згоди земельного товариства, а для даних угод закон обов’язково її вимагав). По-друге, своєрідною формою договірного утримання був патронат, що встановлювався над дітьми-сиротами, вихованцями дитячих будинків. Він регулювався спеціальними нормативно-правовими актами та встановлювався договором між патронуючою сім’єю і відповідними державними органами (охорони здоров’я, народної освіти, сільськими радами). Особливістю вказаної угоди було те, що особа, над якою встановлювався патронат, не брала участі в укладені договору. Тягар утримання дитини розподілявся між двома сторонами [2, 280]. Слід також зазначити: даний вид утримання, як правило, не був довічним; він припинявся з досягненням дитиною повноліття. Проте, якщо дитина була інвалідом, то це утримання ставало довічним. Третім видом довічного утримання були, власне, договори довічного утримання, які набули поширення, порівняно з двома наведеними вище різновидами. І тому в подальшому буде аналізуватись саме ця форма довічного утримання.

Незважаючи на те, що з 1940 року заборонено укладати договори дарування з умовою довічного утримання, люди продовжували це робити різними шляхами, обходячи закон. Сторони могли оформлювати відчуження будинку договором купівлі-продажу, при цьому ціна була незначною, але тут же формулювався додатковий обов’язок довічно утримувати продавця. Часто у договорі про відчуження будинку встановлювалася дійсна ціна, але при цьому вказувалось, що у рахунок покупної ціни покупець зобов’язаний надавати продавцю довічне утримання. У практиці зустрічались і такі випадки, коли сторони укладали два окремих договори (дарування та довічного утримання). Врешті-решт, наводиться, навіть, приклад спадкового договору, згідно з яким одна сторона заповідала будинок іншій, яка зобов’язувалась годувати першу особу до її смерті [3, 282].


Статьи по теме